Урахування економічної довіри у взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем

Вступ. Тема довіри в економічних відносинах особливо актуалізована в умовах кризових явищ. Мета. Доповнення методів оцінювання рівня економічної довіри із урахуванням порогу економічної довіри рекомендаціями щодо врахування фактичного рівня економічної довіри у фінансово-господарській діяльності підприємства. Результати. Розроблено класифікацію економічних відносин за критерієм порівняння фактичного рівня економічної довіри з пороговим значенням економічної довіри. Запропоновано власникам підприємства і керівникам різних рівнів приймати певні управлінські рішення щодо управління підприємством при різних рівнях економічної довіри, деталізовані за видами економічної довіри (тобто щодо підприємства як об’єкта власності, підприємств-покупців, підприємств-постачальників). Докладно розглянуто врахування рівня останньої у фінансово-господарській діяльності за такими видами: власників контрольного пакету акцій щодо підприємства як об’єкта власності; міноритарних акціонерів підприємства щодо акцій підприємства; керівників різних рівнів підприємства стосовно підприємств-постачальників; керівників різних рівнів підприємства стосовно підприємств-покупців. Суб’єктом і об’єктом довіри завжди є людина або колектив, а суб’єктом і об’єктом економічної довіри також завжди є людина або колектив, які ухвалюють економічні рішення (найчастіше це власники підприємства або керівники підприємства різних рівнів, які в межах своїх повноважень впливають на економічні відносини підприємства). Доведено, що відносна недовіра до економічного партнера ще не означає припинення економічної співпраці, але є вагомим аргументом для такого рішення. Обґрунтовано особливості машинобудівних підприємств у процесі формування і підтримання довірчих відносин.