Концепції агрофітоценології

Інтенсивний розвиток, тенденції інтеграції та диференціації наукових знань у минулому столітті сприяли становленню агрофітоценології, як галузі фітоценології, невід'ємної складової агроекології, розділу геоботаніки, однієї з теоретичних основ сучасних землеробства та рослинництва. Агрофітоценологія є наукою про агрофітоценози, що різнопланово розглядаються як: 1) угруповання, котрі формуються за рахунок рослин, що культивуються і продукція яких має продовольче чи технологічне значення; 2) польові рослинні угруповання, котрі можуть складатися з культурних рослин, культурних і бур'янових рослин та з одних бур'янів; 3) арени взаємодії культурної та небажаної людині рослинності між собою та бур'янами; 4) арени мікроеволюційних явищ і простори: а) акумуляції сонячної енергії культурними і дикорослими рослинами; б) зосередження та спеціалізації шкідників і патогенів культурних рослин; 5) сфера прояву творчих здібностей людини як біологічного фактору, і як істоти, що мислить тощо. Основними напрямами розвитку сучасної агрофітоценології є структурний, географокартографічний, класифікаційний, динамічний, екологічний, продукційно-енергетичний, експериментально-біоценотичний, індикаційно-інвентаризаційний.